Огляд європейської преси

Провідна німецька газета Frankfurter Allgemeine Zeitung вказує на те, що канцлерка Меркель на випадок провалу її дипломатичних зусиль в "українському питанні" розглядає виключно посилення економічних санкцій проти Росії, але не постачання зброї Україні. Утім, видання вважає таку політику надто слабкою, щоб переконати Путіна:

"Навіть якщо Росію відріжуть від міжнародних платіжних систем, у короткостроковій перспективі це не зупинить його танки. Східна Україна Києвом фактично втрачена. Цього не змінило би й постачання зброї. (…) Поки Обама розмірковує над ситуацією, російський маршал просуває свої підрозділи вперед під прикриттям масивної пропаганди. Якщо Захід залишатиметься на своїй позиції, що "конфлікт не вирішити військовими засобами", Кремль у найгіршому випадку відправить своїх "сепаратистів" маршем на Київ", - застерігає Frankfurter Allgemeine Zeitung.

Далі Frankfurter Allgemeine Zeitung ставить риторичне запитання: "Чи наважився би Путін окупувати Крим, якщо в України залишалася би атомна зброя? Доля цієї країни не заохочує ядерні держави думати про скорочення своїх арсеналів зброї масового ураження. Кількість країн, які подумують про необхідність обзавестися ядерними боєголовками не зменшуватиметься. (…) Тим часом НАТО доведеться замислитися над своєю стратегію відлякування потенційного агресора, адже з огляду на тріумф в Україні Захід здається дуже слабким".

Інше німецьке видання - Thüringer Zeitung - також закликає Захід не відхрещуватися від питання про зброю для України:

"Допоки сепаратисти на полі бою можуть пересувати лінію зіткнення як їм заманеться, вони не будуть йти на поступки за столом переговорів. Рано чи пізно і місіонерам миру з Франції та Німеччини доведеться визнати, що без зброї вплинути на Путіна неможливо. Навіть якщо економічні санкції буде розширено, вони в короткостроковій перспективі не змусять його змінити свою політику. Тому питання полягає не в тому, чи варто захищати Україну, а в тому, як її захищати. Це не означає, що війну на Донбасі можна зупинити лише військовими методами. Але для того, щоби шанси на успіх у переговорах були реальними, військові засоби виключати не можна".

Тим часом швейцарська Neue Zürcher Zeitung наводить оцінку одного з брюссельських експертів, який вказує на те, що у Меркель у питанні постачання зброї зв’язані руки:

"Позиція Меркель, вочевидь, була би значно сильнішою, якби вона наперед не виключала постачання оборонної зброї. … Утім, причина такої позиції зрозуміла: це робиться з міркувань внутрішньої політики. Більшість німців підтримує активну роль Німеччини у врегулюванні цієї кризи, але лише за умови, що Берлін не вдаватиметься до військових засобів. Тому уряд і продовжує свою мантру про те, що "військового вирішення конфлікту немає". Попри очевидність того, що Росія вже рік працює саме над військовим вирішенням".

Французьке видання Figaro застерігає від наслідків можливого провалу зустрічі "норманської четвірки" в Мінську:

"Посередницькі зусилля Франції та Німеччини мають вже принаймні одне досягнення: вони зірвали маску з російського президента Путіна. Рішення ухвалюються в Москві і більше ніде. (…) Дотепер господар Кремля міг дозволити собі розкіш вести "асиметричну війну". Він міг говорити красиві слова про мир і, не дуже ховаючись при цьому, здійснювати військові маневри. Але час подвійної гри минув. Якщо ці мирні переговори зазнають поразки, США і деякі європейські країни розпочнуть поставки зброї. Це кине Україну у затяжний конфлікт, перемогти в якому шансів у країни майже немає. Росія ж надалі заглиблюватиметься в економічну рецесію та авторитаризм".

Водночас деякі оглядачі застерігають від ризиків у разі постачання зброї Україні. Зокрема, Berliner Zeitung пише:

"Неоконсерватори в США помиляються, якщо вважають, що російський президент Володимир Путін припинить підтримку проросійських сепаратистів, щойно українська армія отримає від США декілька протитанкових ракет та безпілотних літальних апаратів для розвідки. Це не просто небезпечно. Це просто дурниця, адже це ставить під питання єдність США і Європи і дає Путіну додаткові аргументи, щоби не міняти позицію. Російський президент може просто спостерігати далі, як західні партнери блокують одне одного. (…) Президент США Барак Обама демонструє розумний підхід, не даючи себе спровокувати. (…) Він правильно робить, що дає ще один шанс дипломатії. Можливо, доведеться це робити ще не один раз, якщо саміт у Мінську буде провальним".