Жонглювання фактами

Якби вам був потрібен туристичний путівник Україною, чи купували б ви книгу під назвою "Аферистка. Справа Тимошенко"? А якщо цікавитеся саме цією політичною фігурою, то чи потрібно вам читати, наприклад, про деталі її особистого життя та ставлення до коханців?

Книжка публіциста і видавця Франка Шуманна "Аферистка. Справа Тимошенко" ("Die Gauklerin: Der Fall Timoschenko") вийшла в Німеччині наприкінці вересня. Це рясно ілюстрований опис подорожі слідами ув'язненої Тимошенко і особистого знайомства з її обвинувачами, виданий у власному видавництві автора Еdition ost. Дивний формат - суперечливий зміст.

Відбір співрозмовників

Автор "Аферистки" відвідав Україну влітку 2012 року. Аби вже восени видати книжку, Шуманн поспілкувався із приблизно 20-ма так чи інакше пов'язаними зі справою Тимошенко людьми. Серед них і Ренат Кузьмін. Саме проти нього як відповідального за справи Тимошенко і Луценка пропонував ввести візові санкції експерт Європейської ради з міжнародних відносин Ендрю Вільсон. До цієї поради прислухалися у США і вже на початку грудня американську візу Кузьміна скасували. У книзі Шуманна про Юлію Тимошенко розміщено три фотографії заступника генпрокурора України.

Ренат Кузьмін, очевидно, відповідальний за "правильне" розуміння справи Тимошенко на Заході. З цією метою він не лише неодноразово відвідував ЄС, але й писав відкритого листа до Конгресу США про злочини екс-прем'єрки. Тоді як Франк Шуманн - вдячний слухач і перекладач думок Кузьміна для німецькомовного світу. Серед іншого автор книжки пише про причетність Тимошенко до убивства Євгена Щербаня, тобто готує інформаційний ґрунт для подальших обвинувачень з боку генпрокуратури.

Подорожні нотатки

Окрім злочинів Тимошенко та походження її статків Шуманн з прискіпливою детальністю описує свою подорож Україною аж до дев'ятого поверху лікарні, у якій лікується екс-прем'єрка. А дорогою туди траплялися і відвідини музею Державної пенітенціарної служби, і куштування обіду у харківській жіночій в'язниці. Окрім розлогих текстових пасажів "не зовсім по темі" автор ще й надрукував у книзі, певно, всі фото, зроблені ним під час подорожі, а також архівні знімки. Тут і прекрасні харківські студентки, і численні зображення архітектурних пам'яток Києва та Харкова, і томик Гоголя біля готельного ліжка автора, і засклені балкони у харківському дворі, і чотири фото розстріляних у Донецькому аеропорту в 1996 році, і туалет у камері Лук'янівського СІЗО…

Трохи зверхності, як у пасажі про те, що сусідка Тимошенко по камері, перш ніж зустрітися з автором, рясно нафарбувалася. Але нічого путнього так і не розповіла, хоча автор, напевно, очікував почути кілька сенсаційних подробиць. Трохи краєзнавства, численні історичні довідки та екскурси в радянське минуле. А до всього ще й короткий переказ змісту поеми "Мертві душі", мовляв, сюжет чимось нагадує справу Тимошенко.

Що ж до власне ув'язненої екс-прем'єрки Франк Шуманн, наприклад, детально аналізує її фото із синцями, розтиражоване у ЗМІ, а потім висловлює свої сумніви щодо походження "синіх плям" та формулює запитання до Тимошенко на предмет її заяв з цього приводу. Не наводячи доказів симуляції, у своїх співрозмовників він вперто цікавиться, чи, бува, Тимошенко не перебільшує своєї хвороби? Може, вона не така вже й хвора? А висловлювання Шуманна про особисте життя екс-прем'єрки - це вже просто ницо…

Не додзвонився

Одне слово, у книжці є багато чого, окрім, власне, спілкування із самою Юлією Володимирівною - українські чиновники не дозволили з нею зустрітися. Її однопартійці або прихильники співрозмовниками творця "Аферистки" теж не стали. Як пояснив автор-видавець на прес-конференції в Києві, йому не вдалося до них додзвонитися. Погляд на українські політичні реалії Франка Шуманна гідний цитування. Наприклад, Януковича часів прем'єрства 2002-2005 років автор називає "напевно, одним з небагатьох парламентарів, які не належали до доларових мільйонерів", ані півслова не пишучи про Межигір'я.

На сайті Федерального фонду з опрацювання наслідків диктатури Соціалістичної єдиної партії Німеччини є інформація про те, що Франк Шуманн був інформатором "Штазі" (ендеерівського аналога КҐБ). Книжка про Тимошенко з-під його пера вийшла у певному сенсі ідеологічною. Хоч ідеологія ця не права і не ліва, але українським читачам добре знайома. Шуманн бере протестний рух Помаранчевої революції в лапки, наводячи перелік американських грантодавців, які буцімто фінансували протестувальників. Про вшанування Голодомору за президентства Ющенка пише як про політично вмотивоване, відзначаючи при цьому, що Янукович закликав не перебільшувати кількості жертв. На зробленій автором "Аферистки" фотографії акції протесту проти "мовного" закону чомусь лише п'ять поодиноких протестувальників (не рахуючи двох випадкових перехожих). Водночас це радше загальний тон, настрій оповіді. Франк Шуманн воліє вкладати оціночні судження у вуста інших, цитуючи журналістів відомих видань, водіїв таксі та зустрічних пенсіонерок.

У Німеччині резонансу не було

Реакція німецьких медіа на опус Шуманна була доволі млявою. Чи не найбільшу увагу (публікація уривків, інтерв'ю з автором) книжці приділила газета Die junge Welt. За часів НДР це видання було друкованим органом молодіжної організації - німецького аналога Комсомолу, сам Шуманн довгий час працював у цій газеті журналістом та редактором. Вийшло й декілька рецензій на "Аферистку". "У лук'янівському СІЗО Шуманн дізнається, що там смердить. Дослідження часто обмежується такими спостереженнями", - пише Фолькмар Кляйн у рецензії на книжку для газети Märkische Allgemeine, наводячи цитату Шуманна про матрац у колишній камері Тимошенко - "не м'який, але й не дуже жорсткий".

DW намагалася поспілкуватися про "Аферистку" з німецькими експертами, які спеціалізуються на Україні та Східній Європі, проте ніхто з них не зміг або не захотів мати справу з книжкою Франка Шуманна. Можливо, тому, що ставлення автора до об'єкта дослідження зрозуміле вже із заголовку?

Книжка для українського читача?

Український переклад "Аферистки", як розповів DW директор харківського видавництва "Фоліо" Олександр Красовицький, надрукували у грудні. Його наклад, як і російського перекладу, що вийшов у листопаді, - 3000 екземплярів.

Трохи раніше в цьому видавництві з'явилася ще одна присвячена Тимошенко книжка - "Та, що забрехалася. Прокурори США і України проти тандему Лазаренко-Тимошенко". Її автор, колишній заступник генпрокурора України Микола Обиход, фігурує й на сторінках "Аферистки". На запитання Шуманна, чи не забагато це - сім років ув'язнення, той каже, що у СРСР за хабар у вигляді пляшки горілки або кільця ковбаски давали від восьми до десяти років. Що, мовляв, казати про мільйони доларів. Логічного наступного питання про вибіркове правосуддя в Україні Франк Шуманн, на жаль, не ставить.

Інна Завгородня, журналістка української редакції Deutsche Welle