Коментар: Україна - зручна загроза для Кремля

Коли Росія почала воювати з Грузією, у Кремлі досить швидко озвучили основну умову нормалізації відносин: Москва не хоче жодних відносин з президентом Саакашвілі, він - "персона нон ґрата", примирення можливе тільки після його відходу. Сьогодні ворог - Україна, але, на відміну від Грузії, Росія досі не назвала принципової умови для того, щоб у Кремлі сказали: добре, нас це влаштовує, ми готові прийняти Україну такою, якою вона є.

Путін не хоче брати Київ

Ні, звичайно, російські офіційні особи регулярно говорять про необхідність, що б це не означало, "інклюзивного, транспарентного й підзвітного діалогу", але такі формулювання все тільки заплутують, особливо якщо врахувати, що формально Росія взагалі не визнає себе стороною конфлікту. Насправді, якою б "гібридною" не була ця війна, у ній, як і в будь-якій іншій війні, миру хочуть обидві сторони, щоправда, кожна - свого. Але якщо мир по-українськи уявити собі нескладно - зникнення "народних республік" в Луганській та Донецькій областях, повернення Криму, - то, як виглядає мир для Москви, досі залишається загадкою. Відділення від України Донецька і Луганська? Велика "Новоросія" аж до Одеси? Сухопутний коридор до Криму та Придністров'я? Федералізація України? Звичайно, було б простіше, якби Москва, як у випадку з Грузією, сказала прямо, чого вона хоче. Але Москва мовчить.

Скандальна заява Путіна про те, що якби він захотів, то російські війська давно взяли б Київ, для багатьох пролунала як загроза. Проте якщо сприймати слова Путіна буквально, то жодної загрози в них немає - він же не взяв Київ, тобто він цього робити не хоче. Він нічого не має проти саме такої України - фактично розчленованої, ослабленої війною, емоційно напруженої, політично суперечливої. Майбутні парламентські вибори, швидше за все, нікому не дадуть більшості, сепаратистські режими в Донецьку й Луганську нікуди не зникнуть, а з приходом зимових холодів залежність від імпорту енергоносіїв з Росії стане критичною. Нехай усі ці проблеми вирішує Порошенко, з яким, як ми вже не раз бачили, Путін готовий зустрічатися і розмовляти, очевидно такий президент в Києві його влаштовує.

Сто років політичних провокацій

Очевидно, що, незважаючи на риторику, яка є звичною для Росії, Путіна влаштовує й участь в українській політиці крайніх націоналістів. Вони стали незамінними героями російської пропаганди, орієнтованої насамперед на залякування російського суспільства. Більше того, не можна, виключати, що Москва негласно стимулює зростання націоналізму в Україні.

За даними "Коммерсантъ", впливовому російському націоналісту Олександру Бєлову спецслужби РФ пропонували вербувати російських ультраправих, щоб ті воювали в батальйонах української нацгвардії проти сепаратистів. Чутки про те, що улюбленець російського телебачення "Правий сектор" фінансується з Москви, ширяться з весни. А президент Білорусі Олександр Лукашенко заявив днями, що, за його даними, "Правий сектор" фінансувався Віктором Януковичем.

Унікальна російська історія політичного провокаторства нараховує більше ста років. Достатньо згадати, що російський прем'єр Столипін був убитий агентом російських же спецслужб саме в Києві. Навряд чи за сто років що-небудь в сфері провокацій принципово змінилося, тому й сьогодні по обидва боки російсько-українського кордону агентів російських спецслужб набагато більше, ніж може здатися на перший погляд.

Україна воює з Росією, Росія - з США

Українці впевнені, що воюють з Росією, в Кремлі ж вважають, що в Україні йому протистоять Сполучені Штати. Про це прямо говорить один з найближчих соратників Путіна Микола Патрушев. 15 жовтня в інтерв'ю "Російській газеті" секретар Радбезу РФ заявив, що в Україні Росія зіткнулася з черговим епізодом хитромудрого плану, розробленого колись Збігнєвом Бжезинським, який і реалізовується досі. Мета - послаблення Росії через її "вразливі місця".

Можна скільки завгодно сміятися над наївно-конспірологічними уявленнями російських офіційних осіб про світовий устрій, але в конфлікті з Україною сила на боці Кремля. Це означає, що, навіть якби Кремль керувався не геополітичною конспірологією, а якими-небудь зовсім божевільними забобонами, ці забобони теж довелося б сприймати всерйоз - адже це на їхній підставі приймаються рішення.

Вважаючи Захід джерелом постійної загрози для себе, Кремль без сумніву готовий законсервувати Україну як постійну точку цієї загрози. Україна потрібна Кремлю саме такою, якою вона є зараз, і він готовий підтримувати її в такому стані. Це дозволить і звинуватити її в усіх поточних, в тому числі внутрішніх російських труднощах, і при цьому не боятися її всерйоз і навіть маніпулювати нею.