1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Від корсета до push-up

Гайке Мунд, Анна Бєднова14 квітня 2015 р.

Виставка в німецькому Енґельскірхені доводить важливість моди на білизну в суспільному житті і демонструє, як бюстгальтери, корсети і панчохи змінювали жіноче тіло.

https://p.dw.com/p/1F5a2
Виставка "Те, що під сподом - білизна" в Енґельскірхені
Виставка "Те, що під сподом - білизна" в ЕнґельскірхеніФото: picture-alliance/dpa/Oliver Berg

Найсучасніший предмет білизни тут - "бондаж" із нової колекції "50 відтінків сірого", розповідає кураторка виставки Клаудіа Ґоттфрід. Сучасний витвір, що, однак, пояснює Ґоттфрід, є умовністю і залежить від виховання та поглядів людини - сприймає вона таку білизну як еротичну чи радше нудну. На виставці, що проходить в Промисловому музеї (LVR-Industriemuseum) в німецькому Енґельскірхені можна побачити понад 250 справді унікальних предметів білизни: від кринолінів і корсетів з металевими вставками, схожих на риштування, корсажів і гостроконечних бюстгальтерів - і до сучасних трусиків "стрингів" і "танга" та бюстгальтерів Wonderbra.

За останні 100 років ставлення жінок і чоловіків до білизни зовсім розійшлося: жінкам подобається підбирати спіднє під настрій, чоловіки ж залишаються радше консервативними. "Чоловіки одного разу визначаються з типом трусів і до кінця життя залишаються вірними цьому вибору," - розповідає Ґоттфрід.

До появи першої білизни під спідниці та сукні нічого не вдягалося. "Жінки носили лише довгі сорочки - і все. Класичних трусів не було," - пояснює кураторка виставки. Чоловіки зав’язували сорочки між ногами, а зверху вдягали штани. Доки саксонський курфюрст Август Сильний не запровадив моду на труси - вдягаючи їх під штани. І тільки на початку 20 століття спіднє стало частиною звичайного гардеробу.

Приховане

Виставка "Те, що під сподом - білизна" в Енґельскірхені
Фото: picture-alliance/dpa/Oliver Berg

Перші зразки жіночого спіднього являли собою відокремлені легінси - і відкривали стопу, аби не мати нічого спільного з чоловічими штанями. Їх сприймали з певним осудом, були-бо надто еротичними для свого часу. "Така білизна розпалювала уяву чоловіків. Звук, коли дві половинки терлися одна об одну - "фруфру", представники сильної статі сприймали за вабливу обіцянку", - розповідає Ґоттфрід.

Одяг простих людей також прикрашало мереживо або витончена вишивка. "Єдина різниця полягала в матеріалі, з якого шили спіднє - був він грубим чи м’яким, - каже Ґоттфрід. - В багатіїв це була тонка тканина, подекуди - шовк. А ось прикрашали білизну мереживом всі". До спіднього відносили панчохи та підв’язки. Їхній статус змінився на початку 20 століття, коли спідниці стали коротшими.

Осина талія як жіночий ідеал

Кожен час має свій ідеал тіла, на який впливає і спідня білизна. На виставці це особливо розумієш. У 19 столітті головною тілесною принадою була тонка жіноча талія, розповідає Ґоттфрід. "Ідеальною була талія, що її чоловік міг охопити двома долонями. Так з'явився ідеальний об'єм у 46 сантиметрів. Осина талія стала реальністю завдяки корсету", - пояснює експертка.

Украй нездоровий ідеал акцентував увагу на стегнах і грудях - і часом спричиняв непритомність у жінок. У "шалені двадцяті" - із зачісками "боб" і популярністю чарльстону - ситуація докорінно змінилась: в моду увійшов андрогенний ідеал. "Груди стали пласкими, а талія, як і самі сукні - опускається. Силуети стали дещо мішкуватими", - розповідає Ґоттфрід. Серед спідньої білизни велику роль у цей час відіграє шовкова комбінація.

Виставка "Те, що під сподом - білизна" в Енґельскірхені
Фото: picture-alliance/dpa/Oliver Berg

Хочеш бути гарною - страждай

У 1950-ті роки повернулася мода на тонку жіночу талію: під пишними сукнями, створеними паризьким кутюр'є Крістіаном Діором, ховалися трусики, що стягували тіло, та гострокінечні бюстгальтери. Все це також надавало тілу жіночності. Рекламний слоган популярного в той час виробника білизни - "Мій Playtex мене ще вб'є" - хоча і сприймався як жарт, був цілковитою правдою. У цих аж занадто обтислих сукнях жінки подекуди не могли сісти, щоб їм не забракло повітря. Чоловіки ж тим часом носили зручні труси і трикотажні майки.

"Саме тому у 1960-ті роки розвинувся феміністський рух. Бюстгальтер перетворився на втілення міщанства та ретроградства", - розповідає Клаудіа Ґоттфрід. Модним стає вільний силует: широкі комбінезони в стилі "унісекс", що нівелюють різницю між чоловічим і жіночим тілом. Відповідно, змінюється стилістика білизни: навіть жінки носять тепер спортивний трикотаж, часто - кольоровий. Натомість бюстгальтери іноді як символи звичної жіночності - публічно спалюють.

Виставка "Те, що під сподом - білизна" в Енґельскірхені
Виставка "Те, що під сподом - білизна" в ЕнґельскірхеніФото: picture-alliance/dpa/S. Puchner

Купівля білизни - територія жінок

У 1980-ті роки відбувся новий поворот до жіночності. В центрі жіночого дискурсу постала "сукня для успіху". Жінки-кар'єристки, які під сірі костюми вдягали яскраву білизну, стали героїнями стрічок і романів. "Вони з упевненістю могли сказати про себе: ми можемо бути успішними і при цьому сексуальними," - каже Клаудіа Ґоттфрід. Виробники та продавці це врахували, і яскраву білизну вже можна було купити в кожному універмазі. Боді, що стягують тіло, щільні бюстгальтери Wonderbras і Push-Up перетворилися на важливі модні аксесуари.

Чоловіки не настільки залежать від подібних примх моди. Жінки у своєму ставленні до білизни більше віддзеркалюють суспільство, що робить виставку актуальною. Лише останніми роками "тілесна свідомість" чоловіків підвищилась: тепер вибір гарної білизни в чоловічих відділах може скласти конкуренцію вибору в жіночих. Втім, і досі спіднє чоловікам часто-густо купують жінки "Як і раніше, подруги, матері або сестри відповідають за гардероб трусів. Нічого не змінилося," – жартує Клаудіа Ґоттфрід.

[No title]

Пропустити розділ Більше за темою

Більше за темою

Більше публікацій