1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Аркадій Мошес: Новий статус Донбасу в підсумку може нічого не означати

Метт Зувела, Данило Білик17 вересня 2014 р.

"Особливий статус" окремих районів Донбасу, на думку фінського експерта Аркадія Мошеса, якісно не відповідає вимогам сепаратистів. Про те, як він може вплинути на розвиток конфлікту в Україні, він розповів в інтерв’ю DW.

https://p.dw.com/p/1DDim
Директор програм фінського Інституту міжнародних відносин Аркадій Мошес
Директор програм фінського Інституту міжнародних відносин Аркадій МошесФото: fiia.fi

Закон про "особливий статус" деяких районів Донецької та Луганської областей - це частина домовленостей щодо реалізації мирного плану, яких було досягнуто між Україною, Росією та проросійськими сепаратистами з так званих "ДНР" та "ЛНР" 5 вересня в Мінську. Згідно з законом, на мешканців цих регіонів чекають місцеві вибори, які мають пройти 7 грудня. Документ також передбачає вільне використання російської мови місцевими органами влади, а також призначення на місцях суддів та прокурорів. Інший закон, який прийняла Верховна Рада, гарантує амністію озброєним бойовикам на Донбасі за умови, якщо вони не вчинили тяжких злочинів.

DW поговорила про значення нового закону з директором програм фінського Інституту міжнародних відносин Аркадієм Мошесом, який спеціалізується на таких темах, як "Східне партнерство" ЄС, відносини між Росією та Євросоюзом, а також внутрішня та зовнішня політика України та Білорусі.

Deutsche Welle: Що саме означатиме "особливий статус", який новий закон гарантує частині Донбасу ?

Аркадій Мошес: Це справді непросте запитання. Люди на певних територіях зможуть обирати чиновників. Але це досить обмежене право на самоврядування.

Чи вистачить цього закону проросійським сепаратистам на Донеччині та Луганщині?

Ні, зовсім не вистачить. Передусім було дуже дивно бачити, що всі сторони погодилися з мирним планом від 5 вересня і особливо з цим його пунктом. Адже навіть попередня назва відповідного законопроекту, зафіксована в тексті мінських домовленостей, де йдеться про "тимчасовий порядок місцевого самоврядування в окремих районах" Донбасу, далека від того, чого очікували проросійські сепаратисти. Це не відповідає їхньому прагненню офіційної незалежності.

Відтоді ми вже чули чимало заяв від повстанців про те, що вони цим не задоволені. Тому я думаю, що цей закон в підсумку може не мати жодного значення, адже сторони, ймовірно, на жаль, не дотримуються режиму припинення вогню. Приховане протистояння продовжується, ситуація та перемир'я - дуже хиткі.

Чи не здається Вам, що це спонукатиме сепаратистів до того, що вони стануть сміливішими та діятимуть ще жорстокіше?

Ситуація непередбачувана. Ні, я не думаю, що вони діятимуть жорсткіше, аби досягнути ще трохи більшого. Їхні очікування та вимоги якісно дуже відрізняються від того, що прописано в прийнятому законі. Але я гадаю, що рішення про прийнятність чи неприйнятність закону прийматиметься в Москві.

7 грудня планується провести вибори в регіоні. Чи можуть результати майбутнього голосування призвести до загострення конфлікту між Києвом та тоді вже обраною владою в регіоні?

Однозначної відповіді тут дати не можна - для цього ще зарано. Передусім треба дочекатися парламентських виборів в Україні 26 жовтня, аби зрозуміти, який парламент та який уряд отримає Київ. Іще є надія, що після виборів 7 грудня між владою в Києві та на Донбасі буде розпочатий якийсь діалог. Але до цього ми маємо ще три місяці часу.

"Особливий статус" деяких районів Донбасу має позитивне чи негативне значення для Росії?

Російські депутати підтримали план мирного врегулювання від 5 вересня. Кажуть про те, що існує певне передчуття того, що досягнутий результат може бути прийнятним для Росії. Альтернативою для Москви була б щонайменше повна відповідальність за відокремлений регіон, а це означає його підтримувати, фінансувати, надавати гуманітарну допомогу, аби люди могли пережити зиму. Це для них краще, аніж розділяти відповідальність з українським урядом.

Чому українська влада обмежила дію закону трьома роками?

Вірогідно, це було зроблено з практичних міркувань. Три роки - це достатньо довгий термін для того, аби місцеві органи влади могли планувати щось на майбутнє та робити свою роботу. Таким чином вони можуть вирішувати найнагальніші питання і не мусять побоюватися втрати своєї автономії найближчим часом. Водночас українська влада не може піти на довший строк домовленостей. Адже це виглядало б як угода з фактичним ворогом у протистоянні. Це було б неприйнятно для будь-якої політичної сили в Києві.

Пропустити розділ Більше за темою

Більше за темою