1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Коментар: Межи дипломатії в Україні

Бернд Йоганн 18 лютого 2015 р.

Можливо, мінські домовленості ще не провалилися. Але приклад Дебальцевого показує, що самими лише дипломатичними переговорами мир в Україні не встановити, вважає Бернд Йоганн.

https://p.dw.com/p/1Eds8
Українські військові виходять з Дебальцевого 18 лютого
Українські військові виходять з Дебальцевого 18 лютогоФото: Reuters/G. Garanich

Коли завойовується стратегічно важливе місто, тоді не може йти мова про припинення вогню. Коли нападник при цьому масштабно атакує за допомогою танків і ракетних систем, тоді також не може бути й мови про відведення важких озброєнь. А угоді, підписаній у Мінську, ще немає і тижня, - тій, що мала слугувати своєрідною дорожньою картою для миру у Східній Україні. Утім, на полі бою у Дебальцевому, розташованому північніше від Донецька, цей процес тепер, можливо, вщент знищено бомбами і кулями.

Багато сподівань на деескалацію у Східній Україні у Мінську й не було. Сепаратисти у Дебальцевому повністю проігнорували два перших пункти з документа, що складався з 13 пунктів, - припинення вогню і відведення зброї. Вони масштабно порушили режим припинення вогню, щоб створити військові факти, таким чином призвівши до безрезультатності дипломатичних зусиль.

Бернд Йоганн - керівник української редакції DW
Бернд Йоганн - керівник української редакції DWФото: DW/P. Henriksen

І це сталося цілком очевидно за згодою з Росії. Це чітко дав зрозуміти у провокаційний спосіб російський президент Володимир Путін під час свого виступу перед пресою в Угорщині, котра, власне, є членом ЄС і сусідньою з Україною державою. Путін також поклав відповідальність за кровопролиття у Дебальцевому лише на політичне керівництво у Києві. Він навіть почав вимагати капітуляції української армії. Чіткіше його підтримуку завойовницьких планів сепаратистів і не сформулювати.

Приниження для Порошенка

Для українського президента Петра Порошенка ситуація з Дебальцевим - не лише військова, а й політична катастрофа. У його країні піддають критиці домовленості, досягнуті в Мінську шляхом складних переговорів між Україною та проросійськими сепаратистами за посередництва політичних лідерів Німеччини, Франції, Росії та України. Документ містить чимало компромісів, які є болючими для Києва. Адже фактично таким чином виникає "заморожений конфлікт" і сепаратистське державне утворення під російським впливом на українській землі.

Уже в Мінську було зрозуміло, що ні сепаратисти, ні Росія не погоджуються з тим, що Дебальцеве залишиться українським. Адже через це місто проходить головне сполучення - автомобільним та залізничним шляхом - між Донецьком і Луганськом. Лише через нього обидві "народні республіки" можна по-справжньому з'єднати у транспортно-технічному сенсі. Крім того, залізничний шлях веде звідти далі до Росії. Завозити подальший військовий вантаж для сепаратистів тепер може стати ще легше.

Українська армія, що упродовж тривалого часу була в оточенні у Дебальцевому, не мала жодного шансу проти суперника, оснащеного сучасною російською зброєю. Але Порошенко не хотів іти на поступки, наполягав щоб стояли до кінця. Тепер українські солдати мусять розбитими відступати з Дебальцевого. Тому поразка є й також і приниженням для Порошенка, котрий тепер опиниться під тиском і у внутрішньополітичній площині.

Самою лишень дипломатією агресора не зупинити

Мабуть, більшості українців зрозуміло, що у військовому сенсі самотужки війну не виграти. Тому дипломатичні зусилля повинні продовжуватися. Якщо проросійські бойовики після Дебальцевого зупинять свій наступ, тоді, можливо, ще зберігся б шанс врятувати Мінську угоду. Але постає і подальша загроза. З Дебальцевого відкривається дорога на Артемівськ та Слов´янськ. Та й Маріуполь, що лежить південніше, як і раніше, залишається під прицілом сепаратистів. Тож подальшої ескалації виключати не можна.

Утім, події в Дебальцевому демонструють: самою лише дипломатією, навіть на найвищому рівні, агресора, який зазіхає на територію, не зупинити. Якщо наступним кроком проросійських бойовиків справді стане наступ у напрямку Харкова чи атака на Маріуполь, тоді потрібно готувати подальші санкції проти сепаратистів і тих, хто їх підтримує у Росії. Європейська дипломатія дійшла до своєї межі.

Пропустити розділ Більше за темою