"Воювати не означає перемагати"

Нова антивоєнна комп'ютерна онлайн-гра Battle for Donetsk про війну на Донбасі стала популярною миттєво. У перші ж дні після її публікації бельгійськими розробниками в мережі Донецьк спробували "відвоювати" понад 50 тисяч користувачів, які зіграли вже більше, ніж 65 тисяч разів. Переможців у грі, щоправда, немає: незалежно від того, чию сторону обере гравець та наскільки запекло воюватиме, врешті-решт на екрані з'явиться повідомлення про поразку. Про соціальний підтекст популярної гри DW розповів її співрозробник та директор студії комп'ютерних ігор LuGus Studios (Генк, Бельгія) Кевін Халтерман.

Deutsche Welle: Пане Халтермане, коли особисто ви дізналися про конфлікт в Україні?

Кевін Халтерман: Я слідкую за конфліктом з самого початку, так що, мабуть, дізнався про нього одночасно з усім світом. Це було тоді, коли тільки почалися протести у Києві на Майдані. У той час, я думаю, ніхто не очікував, що все це перетвориться на повноцінну війну. Моторошно бачити, наскільки швидко ситуація може ескалювати.

Чому ви обрали саме Україну для створення гри? Адже у світі ще багато "гарячих точок"…

Ми вже певний час хотіли зробити тематичну гру про те, що відбувається у світі, і мали лише два тижні на розробку власного проекту між двома замовленнями, над якими наразі працює студія. Так, ми могли обрати будь-який світовий конфлікт, та при цьому суть і сенс гри залишилися б такими ж. Але ми вбачаємо зв'язок у тому, що Україна знаходиться на кордоні з Євросоюзом. Ми також помітили, що у Бельгії люди знають в основному про те, що такий конфлікт є, але мало хто знає, що саме відбувається в Україні зараз. Тому ми подумали, що могли б використати гру для того, щоб викликати у людей бажання дізнатись більше про конфлікт, прочитати, подумати про нього, обговорити.

А ви знаєте, що відбувається? У промо до гри ви наголошуєте на тому, що війна в Україні – це що завгодно, але не "холодна війна". Що ви мали на увазі?

Я намагаюся слідкувати за подіями з новин, наскільки це можливо. Медіа активно писали про них на початку, але конфлікт продовжується вже певний час, і зараз для багатьох пересічних бельгійців він може виглядати вже як "стара" новина. Втім, для українців цей конфлікт є повсякденною реальністю. Ми часто чуємо у Бельгії, що люди говорять про "холодну війну 2.0". Але подивіться на те, що відбувається в Україні: в запеклих боях люди вмирають щодня. Постає питання: чи можемо ми в такому випадку називати цю війну холодною? Я так не думаю.

Чи звертались ви по допомогу до когось з України, хто міг би роз’яснити певні нюанси протистояння?

Ні, у нас немає жодних зв’язків з українцями. Ми просто намагалися дізнатися про все із новин, використовували не одне, а різні джерела з усього світу, враховували усі позиції. Але, врешті-решт, не так вже й важливо, про що саме цей конфлікт. Меседж, який ми хотіли донести, радше стосується результатів війни.

Як ви працювали над дійовими особами та сценарієм?

Ця гра не дуже фокусується на її героях - солдатах. Вона дуже проста, базова, адже робота над нею зайняла у нас лише два тижні. Зі стилем такої гри ми були дуже добре знайомі, адже використовуємо його і для інших проектів студії, ось чому у нас вийшло зробити все так швидко. Для того, щоб зобразити танки та солдатів, ми провели власне дослідження у мережі та помітили, що солдати та бійці з обох сторін виглядають однаково - вони такі ж самі люди, з таким самим озброєнням, такою ж технікою. Особливо, коли ми дивилися різні відео, було дуже важко зрозуміти, хто на чиєму боці - тільки з емблем на їхніх куртках. Так ми виявили, що між ними майже зовсім немає відмінностей. Ми хотіли це показати. Врешті-решт, ми помітили, що коли люди пишуть нам листи щодо гри (а пишуть нам з обох сторін), ми отримуємо майже схожі повідомлення: всі відчувають однакові емоції щодо війни, розповідають схожі історії.

А що саме кажуть люди?

Мушу відзначити, що здебільшого реакція є позитивною: вони вітають нас з виходом та радіють, що хтось взяв і зробив це. Якщо чесно, я не очікував отримати таку кількість позитивних відгуків. Здебільшого люди розповідають про свої втрати і про те, що вони відчувають з приводу війни. Інколи приходять доволі особисті листи.

Багато хто обурений етичною стороною питання: мовляв, чи варто робити з війни гру?

Ми очікували на те, що буде і така реакція. Але ми помітили, що частіше за все люди обурюються, лише коли читають статтю та заголовок на кшталт "Бельгійська компанія створила гру про конфлікт в Україні". Але ми намагаємося пояснити, що зайняли максимально нейтральну політичну позицію, також ця гра не є комерційним проектом - ми не заробляємо на цьому анітрохи. Коли люди грають у "Битву за Донецьк", вони можуть побачити, що насправді ми намагаємося донести позитивний меседж. До речі, найчастіше у "Битву" грали користувачі з Росії - наразі близько 23 тисяч людей.

Ви називаєте учасників "Збройними силами України" та "ДНР". Чому не "сепаратистами"?

Ми обрали ту назву, яку вони самі для себе обрали. Власне, ми не маємо жодної політичної позиції щодо цього. І знову ж таки, гра не про політику, а про війну і про те, як вона впливає на людей.

Який соціальний підтекст ви вклали у цю гру?

Взагалі-то кожен гравець має сам побачити меседж, ми не намагаємося нікого нічого навчати. Ми просто хочемо, щоб люди замислились про те, що відбувається. Особисто для нас суть в тому, що у війні немає переможців. Цю ідею можна побачити у грі: якщо ви берете участь у бою, ви завжди програєте. Хоча відкрию секрет: виграти у "Битві" все ж таки можливо. Але спосіб зробити це гравці мають віднайти самостійно. Підказка: насильство це не шлях, воювати не означає перемагати. Це, до речі, працює не лише у грі, але і у реальному житті.

* Як перемогти? Після того, як ви обрали одну зі сторін - "Українську армію" чи "ДНР", на екрані нічого не відбуватиметься до тих пір, поки ви не накажете першому бійцю вийти на поле. Незалежно від результату бою ви програєте. Це - посилання до одного із пунктів мінських домовленостей. Але якщо впродовж хвилини ви не розпочнете гру та не станете до бою, переможете. Це означатиме, що ви не порушили режим припинення вогню і обрали перемир'я.