Радічова: Путіну треба відповідати санкціями, а не зброєю

Deutsche Welle: Пані Радічова, як ви оцінюєте дії європейських сусідів, та, зокрема, Словаччини стосовно України?

Іветта Радічова: Після виборів наш сусід - Україна - проявив очевидний інтерес поділяти європейські цінності. Нам варто зробити все, для того, щоб допомогти йому. Ми зобов’язані допомогти громадянам, які постраждали від війни, знайти рішення, яке б створило умови для гідного життя.

Як має виглядати ця допомога?

З одного боку потрібна сильна політична підтримка, адже завжди краще, коли конфлікт вирішується дипломатичними методами, а не зброєю. З іншого боку Україні потрібна допомога в конкретних галузях економіки. У цьому контексті ми бачимо лицемірство політиків. Словаччина дуже швидко відкрила реверсні поставки газу через свою ГТС, відправляє гуманітарну допомогу та пропонує підтримати країну у час реформ. Але на показ словацький прем’єр-міністр демонструє лояльність до президента Путіна. Наче у цій ситуації можна гратися в гру "вовк ситий, а вівці цілі". Але це не той випадок. Потрібно відстоювати конкретну позицію, адже на наших очах створюється новий Євроазійський союз.

Якщо політична підтримка не буде результативною, чи знадобиться військова підтримка?

Було б дуже безвідповідально говорити про відкриті поставки зброї.

Але ж поставки зброї вже здійснюються, адже зі Сходу без усіляких обмежень прибувають "гуманітарні" конвої...

Так, домовленості лише у тому випадку мають сенс, коли дотримуються обома сторонами. Але почати постачати зброю у зону конфлікту збільшило б ризик розв'язання повномасштабної війни. Потрібно усвідомлювати відповідальність цього кроку.

Що має робити Захід, якщо Росія продовжить постачати зброю, а війна триватиме?

Так, ми маємо бути готові до того, що Путін порушить мінські угоди та надалі постачатиме зброю. Але на його поставки зброї неможна, на мою думку, реагувати поставками зброї у відповідь. Потрібно здійснювати справжній тиск на Росію. Нинішні санкції лише трохи налякали, їхній вплив можна збільшити сильнішим ударом. Обмеження Заходу помірковані, боязкі, почасти формальні. А потрібні реальні санкції, які матимуть вплив на фінансові потоки Російської Федерації.

Наприклад, відключити Росію від системи SWIFT?

Іветта Радічова: Так, наприклад. А також відмежувати Росію від усіх фінансових потоків, фінансових ринків, інформаційних систем. Або обмежити, якщо не повністю розірвати, торговельні зв’язки. Крім того, якщо ми вже готові "закрутити" газовий кран, то нам варто це й зробити.

Якщо війна триватиме, коли варто здійснювати ці кроки?

Жорсткі санкції можна застосувати лише у випадку, якщо Путін не дотримуватиметься мінських домовленостей. Але тоді потрібно діяти невідкладно.

Це означає, впродовж місяців чи тижнів?

Іноді впродовж годин.

Україна має отримати фінансову допомогу. Міжнародний валютний фонд має намір виділити 17,5 мільярдів доларів США, ЄС розмірковує над тим, щоб виділити таку ж суму. Цього не замало?

Часто може здаватися, що грошей замало. Суть залежить часто від того, куди ці гроші інвестують.

Греція отримала 240 мільярдів...

Але Словаччина спочатку не брала участь у цьому. Через це сумління у мене чисте та я маю право стверджувати, що сенс допомагати є лише у тому випадку, якщо Україна почне ставати на ноги. У цьому їй потрібно допомогти.

Як переконатися, що Україна почала ставати на ноги?

Ця війна точиться і довкола важливих економічних факторів. 70 відсотків української промисловості розташовані на Сході країни. Спочатку потрібно знайти відповіді на питання, на базі чого Україна планує відбудовувати свою економіку, які у неї пріоритети, що вона хоче виробляти, як саме відбуватиметься децентралізація, які відбудуться реформи у податковій сфері. Україні потрібна реструктуризація банківського сектору, необхідно розбудовувати фінансові інститути, змінювати систему податків. Київ також має представити антикорупційну програму. Європа точно допоможе, адже сама у цьому зацікавлена.

У такому разі можливий уряд Івети Радічової не відмовився би допомогти Україні?

Про можливий уряд Івети Радічової не йдеться. Ми сказали грекам "ні", коли зрозуміли, що розмови ведуться про фінансову підтримку абсолютно непрозорої економіки. Але після того, якщо вони розпочали проведення реформ, ми не кажемо "ні". Те саме, навіть більшою мірою, стосується і нашого сусіда - України, адже її громадяни заслуговують на нашу допомогу. Ми також готові поділитися нашим досвідом щодо реформ. Іноді вони дуже болючі.

Довідка: Професорка соціології Івета Радічова у 2005-2006 роках обіймала посаду голови міністерства праці, соціальних справ та родини. У 2010-2012 рр. вона очолювала словацький уряд. Нині Радічова займається науковою роботою.